+3 (725) 971-51-45 :: +38 (097) 75-67-398 :: geddiscovery@gmail.com

Українська нова школа: школа майбутнього чи тягар минулого

Дата публікації: . Надруковано у Народний спікер v2



Конкурсант: Василь Дяків



Сьогодні суспільство в очікуванні реформи освіти. Затверджена Кабінетом Міністрів України Концепція Нової Української Школи окреслює її нові горизонти. Перед освітянами та й усім суспільством відкриваються нові можливості - можливості майбутнього. Це справді той крок, який дозволяє освітянській спільноті думати, що ми крокуємо у правильному напрямку.

Що ж заважатиме реалізовувати положення такого важливого для країни документу? Чому саме сьогодні на старті освітньої реформи варто проговорити та спробувати спрогнозувати подальшу реакцію як суспільства, так і учасників навчально-виховного процесу на кардинальні зміни. Перші дзвіночки є... Вони стосуються терміну навчання у середній школі... Але це тільки початок широких дискусій щодо освіти. Існує декілька проблем, які носять взаємопов'язаний характер і потребують розуміння не тільки МОН України, але й інших державних структур, зокрема Міністерства соціальної політики, Міністерства фінансів, Державної фіскальної служби, Міністерства інформації... Те, про що сьогодні буду говорити, повинні уже спрогнозувати  такі поважні інституції як Національна академія педнаук, Інститут модернізації змісту освіти, Інститут інформаційних технологій та засобів навчання. Цей перелік далеко не вичерпний...

Отож, спробую окреслити те, що потребуватиме для нас, педагогів, вирішення уже в недалекому майбутньому: по-перше, у Концепції не закладені маркери визначення успішності чи не успішності її реалізації. Немає системного моніторингу і визначення больових точок у якісному, кількісному чи процентному відношеннях. Тому наші досягнення будуть вимірюватися вкотре, як краще написати звіт про реалізацію Концепції управлінськими структурами всіх рівнів.

- по-друге, фінансування середньої освіти неминуче приведе до оптимізації шкіл. А тому у недалекому майбітньому існує проблема працевлаштування вивільнених педагогічних працівників. І тоді ця проблема ляже на плечі Міністерства соціальної політики та місцевих центрів зайнятості. Але без координації діяльності управлінських структур та інформування педагогів щодо цих процесів та їх вирішення держава отримає соцільне збурення; 

- по-третє, ні для кого не є таємницею, що покоління Z (діти з квантовим мисленням) принципово інші, аніж педагоги, які їх вчать. І підготовка педагогів, які здатні навчити це покоління, - ще один виклик освітній системі. Без попередньої якісної підготовки чи перепідготовки педагогів щодо можливостей процювати з дітьми третього тисячоліття;

- по-четверте, це нормативно-правова база, яка дозволяє реалізовувати все, що закладене у Концепції і яка на сьогоднішній день відсутня; Це стосується і Законів, і навчальних планів, і навчальних програм, і підручників, і методик;

- по-п'яте, це час. Адже відомо, що у боротьбі між системою та новаторством, перша перемагає завдяки тому, що у тривалій перспективі "спускає на гальми" всі прагнення другого. А тому реформа як новаторство потребує політичної волі і швидких, зрозумілих для суспільства та освітян(вчителів) дій.

Тому, якщо вас це стосується, і ви хочете бути учасником процесу реформування - слухайте виступ...  І творимо нову школу разом.