+3 (725) 971-51-45 :: +38 (097) 75-67-398 :: geddiscovery@gmail.com

Сучасний урок: від учнівського «не хочу» до «знаю, вмію, застосую»

Дата публікації: . Надруковано у Наші публікації

Методичні орієнтири
О. Р. Юрко

У ХХІ столітті у провідних країнах світу суттєво змінились підходи до освіти. Стало зрозумілим, що не можна зосереджувати зусилля на трансляції із покоління в покоління досить вузьких, в основному фрагментарних, технократично-орієнтованих знань, умінь та навичок. Навпаки, найбільш успішними на ринку праці в найближчій перспективі будуть фахівці, які вміють навчатися впродовж життя, критично мислити, ставити цілі та досягати їх, працювати в команді, спілкуватися в багатокультурному середовищі та володіють іншими вміннями.

Один із основних принципів педагогіки полягає в тому, що вчитель повинен чітко усвідомлювати, яку проблему він хоче вирішити, якої мети досягти, і, відповідно, використовувати ту чи іншу форму роботи на уроці.

Вступ

Досить поглянути на організацію офісів провідних технологічних корпорацій, щоб зрозуміти, на що орієнтується креативний клас, який визначає обличчя сучасної економіки. Для них немає чіткого розмежування між роботою, навчанням і відпочинком. Робота не обов’язково має бути серйозною і нудною. Життя для них — це гармонія між зароблянням коштів, пізнанням нового, самовдосконаленням, грою та розвагою.

Звичайно, величезна роль у реформуванні освіти відводиться державі. Але чи можуть учителі чекати осторонь, поки хтось вирішує наші проблеми?

А проблем у нас багато. Зокрема:

Проблема І. Діти не мотивовані до навчання

Усвідомлюємо проблему

Ми чомусь чекаємо, коли складуться такі умови, що всі школярі самостійно виконуватимуть домашні завдання, слухатимуть на уроках, працюватимуть додатково. Мріємо, що батьки їх контролюватимуть. Мріємо, що державі навчальні плани передбачатимуть більшу кількість годин на вивчення нашого предмета, а в навчальних програмах зменшать обсяг навчального матеріалу. Ми прикриваємось модним словом учитель-фасилітатор. І говоримо, що згідно з концепцією освіти, ми повинні лише розказати-показати і надихнути учнів на роботу, а вчитися вони будуть самі. Насправді ми в багатьох випадках поводимося як викладачі вишів: прочитали лекцію і перевірили знання. Зі школярами так поводитись не дуже правильно.

І іноді батьки кажуть: «Зацікавте дітей». Це треба робити, але не так, як у багатьох випадках розуміють вчителі: показуючи мультфільми, розказуючи казки, проводячи модні колись уроки-подорожі і уроки-КВК. Адже переважно в дітей увага відволікається і урок перетворюється на балаган.

То що ж тоді робити? Насамперед зрозуміти, у чому полягає проблема.

Майже весь курс математики, і теоретичний матеріал, і особливо набір вправ, побудований так, що без знання попередніх тем неможливо засвоїти наступні. А тепер міркуємо. Під час навчального процесу зі школярами може трапитись багато ситуацій, у результаті яких вони матимуть прогалини в знаннях. Це і відсутність на уроках, і не розуміння з першого (і навіть з другого) разу пояснення вчителя, це і такий настрій коли не хочеться працювати. Діти легковажно думають, що батьки їм все пояснять. Але чим доросліші діти, тим важче батькам пригадати матеріал і правильно пояснити своїм дітям.

Шляхи вирішення. Отже, вихід один — вчити дітей працювати самостійно. Існує декілька методик організації самостійного навчання учнів, але однією з найкращих є «Перевернутий клас».

Перевернутий клас — це така педагогічна модель, у якій типова подача навчального матеріалу і організація домашніх завдань представлені навпаки. Учні переглядають удома короткі відеолекції, у той час як у класі відведено час на виконання вправ, обговорення проектів і дискусії. Відеолекції часто розглядають як ключовий компонент у перевернутому підході, такі матеріали або створено вчителем і розміщено в інтернеті, або збережено в якомусь онлайн-файлообміннику. Доступність перегляду відео в наші дні поширилася настільки, що дозволяє зробити його невід’ємною частиною концепції перевернутого навчання.

Поняття перевернутого навчання спирається на такі ідеї, як активне навчання, залучення школярів до спільної діяльності, комбінована система навчання. Цінність перевернутих класів у можливості використовувати навчальний час для групових занять, де учні можуть обговорити зміст лекції, перевірити свої знання і взаємодіяти один з одним у практичній діяльності. Під час навчальних занять роль учителя — виступати тренером або консультантом, заохочуючи дітей на самостійні дослідження і спільну роботу. Ми не будемо докладно розглядати цю технологію, просто покажемо, як це можна зробити в умовах загальноосвітньої школи.

Алгоритм дій вчителя:

1. Почати треба з пояснення батькам правил цієї технології і причин її впровадження.

2. Потім пояснити це своїм учням.

3. Далі шукаєте в інтернеті відео до уроку. Якщо те, що ви знайдете, вас не влаштовує, записуєте на відео своє власне пояснення (або ж розробляєте мультимедійну презентацію).

4. Розміщуйте матеріали до уроку на своєму блозі (групі у соціальній мережі, на сайті школи тощо). Радимо використовувати безкоштовний сервіс від «Основи» #ШКОЛАПЛЮС

5. На попередньому уроці як домашнє завдання поряд з традиційними вправами з попередньої теми задаєте перегляд підготовлених вами матеріалів. Якщо потрібно, проводите невелику актуалізацію знань.

6. Власне на уроці за технологією «Перевернутий клас» бажано, щоб одним з початкових етапів уроку були невеличкі тести (вправи), які не вимагають ґрунтовного знання теми, просто виявляють, чи володіють учні знаннями, які пропонувал для самостійного опрацювання (коротше кажучи, чи переглядали вдома відео?)

7. Ще один необхідний етап уроку — пояснення того, що учні не зрозуміли. Доповніть цей етап конкурсом на краще запитання а темою. Або конкурсом на кращу пропозицію «А я б про цю тему розказав так…». Зазвичай, коли ми пояснюємо новий навчальний матеріал на уроці, така форма роботи недоцільна, адже в учнів немає часу поміркувати над цікавими запитаннями, і вчительку трішечки лячно критикувати. А якщо школярі знають, що це відео з інтернету, тобто зроблене не вчителем, а кимось невідомим, то чому б не поміркувати над пропозиціями?

8. Далі працюємо над матеріалами уроку (розглядаємо питання, розв’язуємо вправи, проводимо дослідження тощо) так, як на традиційному уроці.

Звичайно, технологія «Перевернутий клас» передбачає наявність низки технічних можливостей, які є не у всіх учителів і учнів. І не на кожному уроці її будемо впроваджувати.

Спробуємо почати з чогось простішого? Ми пам’ятаємо, що наша мета — навчити дітей працювати самостійно.

Одна із форм самостійної роботи учнів — це виконання домашнього завдання. Досвід показує, що не завжди школярі це роблять самостійно, адже існує багато джерел: книга ГДЗ, інтернет, зошит однокласника. Крім того, деякі учні виконують домашнє завдання абияк, не надто задумуючись над результатом. Спробуйте навчити дітей ставитись відповідально до домашньої роботи. Напередодні оберіть учня, який на наступному уроці перевірятиме домашнє завдання. А це містить повний спектр:

• перевірка результатів у цікавій формі;

• відповіді на запитання, які виникли;

• розбір тих вправ, які не вдалося розв’язати.

Нехай учень вдома попрацює, досконало виконавши домашнє завдання, а ще проявить творчі здібності. Якщо учень гарно попрацював — можна делегувати йому право оцінити однокласників.

• Ще одному-двом учням напередодні можна доручити провести актуалізацію опорних знань. Знову ж таки — учні повинні добре пригадати матеріал, який ми актуалізуємо, придумати цікаві вправи, гарно подати.

• Якщо учень не дуже впевнений у свої знаннях — запропонуйте йому на наступний урок (якщо це урок — розв’язування вправ) підготувати вправу, яку він розв’язуватиме біля дошки. І навіть якщо він вдома її розв’язав не сам, а з татом або товаришем — це все одно краще, ніж біля дошки він просто напише те, що ви йому продиктуєте.

Проблема ІІ. Учні відмовляються відповідати біля дошки

Усвідомлюємо проблему

Відмовляються відповідати переважно ті учні, які погано володіють навчальним матеріалом, не розуміють теми і бояться «осоромитись» біля дошки. Є учні, які ніби і знають, але дуже невпевнені в собі. Отже, створюємо умови, в яких учні почуватимуться впевненіше.

Шляхи вирішення

• Перш за все читаємо все у розділі 1. Адже якщо учні володіють знаннями на високому рівні — вони стають дедалі впевненішими.

• Згадуємо, що в колективі працювати (і відповідати) значно легше, і пропонуємо учням групові форми роботи.

Алгоритм дій вчителя

1. Повідомляємо учням тему і мету уроку, проводимо актуалізацію опорних знань.

2. Об’єднуємо школярів у групи. Кількість груп і кількість учнів у них може бути щоразу інша, залежно від мети уроку і відповідного навчального матеріалу на уроці.

3. Озвучуємо завдання для кожної групи, роздаємо інструктивні картки. Залежності від того, якої мети ви хочете досягти на уроці, завдання можуть бути різних типів: або вивчення нового матеріалу, однакового для кожної групи, з подальшим поясненням біля дошки. Або навчальний матеріал розбивається на частини і кожна група готується пояснювати лише свою частину, але всі інші групи повинні ставити запитання за темою.

4. Слухаємо представлення групами своїх повідомлень, прикладів, дослідів, розв’язування задач, тощо. Ставимо запитання.

5. Аналізуємо виступи груп, визначаємо найкращий виступ, усвідомлюємо вклад кожного учня в роботу групи. Ставимо загальну оцінку для кожної групи.

6. Діти ще раз у групах обговорюють вклад кожного в спільну працю і відповідно розподіляють оцінки кожному учневі.

Проблема ІІІ. Учні погано запам’ятовують навчальний матеріал

Усвідомлюємо проблему

Молоді люди сьогодні будь-який новий матеріал сприймають зовсім по-іншому, ніж раніше. Кліпове мислення — ось як це називається.

Термін «кліпове мислення» з’явився в середині 1990-х років і спочатку означав особливість людини сприймати світ через короткі яскраві образи і послання теленовин або відеокліпів. Слово clip у перекладі з англійської означає фрагмент тексту, вирізка з газети, уривок з відео або фільму. Відеоряд більшості музичних кліпів складається з ланцюжка слабо пов’язаних за змістом кадрів. У разі кліпового мислення життя нагадує відеокліп: людина сприймає світ не цілісно, а як послідовність майже не пов’язаних між собою подій.
Сучасні серіали, фільми і мультфільми створюють для кліпового споживача. Сцени в них йдуть маленькими блоками, часто змінюючи один одного без логічного зв’язку. Преса наповнюється короткими текстами, у яких автори лише окреслюють контури проблем. Телебачення підносить новини, які між собою не пов’язані, потім рекламу, ролики якої теж ніяк один до одного не стосуються. У результаті людина, не осмисливши одну тему, переходить до споживання іншої.

 

Молоді люди сьогодні по-іншому сприймають новий матеріал: дуже швидко і в іншому обсязі. Уважають, що за останнє століття швидкість змін навколо людини збільшилася в 50 разів. Цілком природно, що виникають і інші способи переробки інформації. Тим більше, що вони підтримуються за допомогою телевізора, комп’ютера, інтернету.

Сучасні вчителі вже перебудовують методику навчання свого предмета так, щоб, максимально використовувати особливості цього кліпового мислення для засвоєння учнями інформації. Ми часто використовуємо відео або мультимедійний супровід наших уроків, використовуємо під час пояснення яскраві схеми, ігри, тощо. Але наша задача і в тому, щоб перебудовувати процес мислення школярів від «кліпового» сприйняття інформації до осмислення цілісної картини певного явища або теми.

Спробуйте зробити це за допомогою методики, яка називається «Подієве навчання». Практика показує, коли учень розуміє, що ось це конкретне знання йому знадобиться для якоїсь справи — він старається його записати, запам’ятати. Ще краще запам’ятовується, якщо очікувана подія приємна, принесе задоволення. Події можуть бути різні, але основне правило — їх чекають, до них готуються, вони викликають позитивні емоції.

Можливі події

Екскурсія, подорож, туристичний похід. По-перше, екскурсія сприяє цілісному сприйняттю навколишнього середовища. Під час екскурсії поєднуються факти з історії, географії, культури. Екскурсовод-професіонал зуміє доєднати до цього технології, фізику, хімію. А якщо вчителі ще протягом тривалого часу нагадуватимуть учням — не забудьте про цей факт, коли ми будемо подорожувати, це нам згодиться — більшість учнів обов’язково про це пам’ятатиме. Звичайно предмет математики має значно менший екскурсійний потенціал порівняно з географією, історією, мистецтвом. І з точки зору зацікавленості учнів напевно неможливо знайти якусь математичну екскурсію на противагу, наприклад, подорожі в Карпати. Але спробуємо інтегрувати. Складіть маршрут подорожі, визначте кілометраж, витрати пального, середню швидкість. Визначайте види геометричних фігур, які трапляються дорогою. Порахуйте пропорційно кількість продуктів, які необхідно взяти для обіду. Врешті, проведіть конкурс на кращу задачу, складену за матеріалами екскурсії, причому за темою, яку зараз вивчають на математиці.

Флешмоби. Під час вивчення певної теми запропонуйте учням класу підготувати одного дня на кожному з уроків, які є в розкладі, невеличкі виступи, що стосуватимуться виучуваної теми. Нехай це займе 2–3 хвилини, але школярі готуватимуться, зіставлятимуть факти і події — і краще запам’ятовуватимуть.

Наведемо приклад. 8 клас. Тема «Квадратична функція».

• На уроці літератури можна розказати про літературний жанр повість-парабола. У цьому жанрі написані, зокрема, відомі твори «Сто років самотності» Ф. Г. Маркеса і «Алхімік» П. Коельо. Спробуйте зрозуміти, чому саме парабола.

• На уроці історії можна розповісти про архітектуру старовинних храмів, арки яких збудовані в формі параболи. Або про Франсуа Вієта, який сформулював важливу теорему, але також був відомою історичною постаттю.

• На уроці географії показати фотографії гір у заповіднику Єргаки (Росія). Багато схилів там мають форму параболи. Або фотографії водоспадів, наприклад Ніагарського, вода в якому падає по параболі. (До речі, як і вода в будь-якому фонтані.)

• Фізика. Ціла група процесів описана квадратичною функцією.

• Хімія. Квадратичною функцією описується швидкість хімічної реакції за умови рівномірної зміни температури.

• Фізкультура. Можна продемонструвати, що м’яч, кинутий вертикально вгору, або під кутом до горизонту, рухається по параболі.

• Музика. Існує камерно-вокальний твір «Парабола». Композитор В. Ю. Баснер. Автор тексту А. Вознесенський.

• Біологія. У горах Ірландії, Ісландії, Гренландії, Крайньої Півночі Росії можна побачити цікаву квітку — дріаду. Пелюстки її утворюють параболу, завдяки чому сонячні промені фокусуються в центр квітки, де знаходяться тичинки. Науковці визначили, що завдяки цьому температура в центрі квітки може перевищувати температуру навколишнього повітря на 8 ºС. У такій «утепленій» зоні швидше відбуваються природні процеси.

Як бачимо, на кожному уроці можна навести приклади застосування математики. А як результат такого флешмобу можна оформити змінний стенд з цікавою інформацією.

Квести

Квест дозволяє розвивати активне пізнання на уроках, сприяє розвитку мислення, допомагає долати проблеми та труднощі, а саме: вирішити, розплутати, придумати, уміти застосовувати свої знання на практиці в нестандартних ситуаціях, тобто актуалізувати знання, вчить мислити логічно, розвиває інтерактивні здібності.

Алгоритм дій вчителя

1. На початку вивчення теми повідомляємо учням, що один з уроків заплановано провести у вигляді квесту. Об’єднуємо учнів у команди. Це доцільніше зробити заздалегідь, щоб учні розподілили ролі в команді, готували довідковий матеріал та обладнання.

2. Під час вивчення теми акцентуємо увагу на навчальному матеріалі та вправах, які можуть зустрітися під час квесту.

3. Наприкінці теми, можливо, під час одного з уроків застосування знань, умінь та навичок, або в позаурочний час проводимо власне саму гру.

4. Правила квесту відомі всім, тож не будемо на цьому зупинятися, однак зазначимо, що особливу увагу слід приділити власне підбору вправ і завдань. Вони не мають бути дуже складні, але і не надзвичайно легкі. Варто продумати гру так, щоб кожен учень міг зробити свій внесок у спільну роботу команди. Пояснити школярам, що в навчальному квесті головне не швидкість проходження станцій, а якість виконання вправ, спільна робота, творчість.

Як завжди, оцінюємо роботу команд, аналізуємо, що вдалося, а що ні. Учні виставляють оцінки кожному члену команди.

Проекти

Коли під час вивчення нового матеріалу ми застосовували групові форми роботи, часто виникали ситуації, що школярі хотіли проявити свою творчість, готували неординарні представлення, шукали цікаві факти, готували плакати, малюнки. Але на уроці не завжди є час на таку тривалу відповідь учнів. Тому постала необхідність винести такі цікаві дослідження і виступи школярів на позакласні заходи. І найкраще це можна реалізувати в ході такої групової форми роботи, як метод проектів.

Алгоритм дій вчителя

1. Як завжди, на початку вивчення теми повідомляємо учням, що узагальнення і систематизацію навчального матеріалу з цієї теми проведемо у вигляді захисту проектів.

2. Об’єднуємо учнів у команди. Обов’язково обираємо капітана команди. Відповідно до теми проекту пропонуємо розподілити ролі.

3. Упродовж вивчення теми акцентуємо увагу на певних фактах. Цікавимось в учнів, як просувається підготовка проекту. Надаємо допомогу.

4. Не забуваємо про те, що школярам буде приємно, коли їхні проекти оцінюватимуть глядачі. Отже, подбаємо про те, щоб на захист запросили батьків, учителів, молодших школярів.

5. Як завжди, опісля аналізуємо і оцінюємо роботу команд.

Наведемо приклад. Геометрія, 8 клас. Тема проекту «Піфагор і його теорема».

• Група математиків пояснить суть теореми, наведе приклади розв’язування вправ.

• Група істориків дослідить часи, у які жив Піфагор, підбере цікаві історичні факти цієї епохи.

• Група філологів відшукає вислови відомих особистостей про теорему Піфагора.

• Група інженерів наведе факти застосування цієї теореми в техніці.

• Аналогічно група архітекторів — на будівництві.

• Журналісти опитають оточення, чи стали їм у пригоді знання цієї теореми.

• Шанувальники інформаційних технологій створять мультимедійну презентацію.

• Група режисерів і PR менеджерів придумає як краще всю інформацію представити глядачам.

• Капітан команди координує роботу всіх груп.

Слід пам’ятати, що дуже мало користі принесе «гра заради гри», тобто не варто проводити такі форми роботи, у яких передбачена примітивна діяльність і такі ж примітивні завдання, які не мають розумового навантаження. Ми ж бо пам’ятаємо, що наша мета —cприяти кращому розумінню і запам’ятовуванню навчального матеріалу.

Проблема IV. Учні не вміють застосовувати здобуті знання в повсякденному житті

Наприклад, під час розв’язування задачі в них виходить, умовно кажучи, півтора землекопа, і вони це сприймають як належне. Це наша задача — навчити дітей мислити практично, а отже, ми повинні максимально проводити практичні уроки.

Алгоритм дій вчителя

  1. Напередодні повідомляємо учнів про проведення практичного уроку. Надаємо перелік інструментів та обладнання, які слід підготувати. Не забуваємо про ручки, зошити і планшети для того, щоб робити записи.
  2. Повідомляємо дирекцію школи про проведення уроку поза межами класної кімнати
  3. Проводимо актуалізацію опорних знань учнів. Повідомляємо тему і мету уроку. Пояснюємо новий навчальний матеріал (за потреби).
  4. Проводимо цільовий інструктаж з правил поведінки під час практичної роботи.
  5. Об’єднуємо дітей у групи, обираємо лідерів груп.
  6. Кожній команді роздаємо інструктивні картки. Надаємо допомогу під час виконання роботи.
  7. Організовуємо перевірку і оцінювання результатів роботи. Для цього можна застосовувати різні форми (про це йшлося в попередніх розділах).
  8. Не забуваємо про рефлексію.



Проблема V. Учні нічим не цікавляться, байдужі

Усвідомлюємо проблему

Людина за своєю природою хоче жити краще. Але хотіти можна по-різному. Можна просто сидіти «склавши руки», тобто мовчки виконувати повсякденну роботу, розказувати, як десь добре, а у нас все погано. А можна прагнути змінити щось на краще. І те, як члени суспільства поводяться в різних ситуаціях, значною мірою залежить від учителів. Саме ми маємо виховати активних громадян, які знають, що хочуть, знають, як цього можна досягти, і вміють озвучити свої прагнення.

Тому на зміну учням, які постійно стверджують «мені це не цікаво», «мені це не знадобиться», «у мене все одно нічого не вийде», повинні прийти учні, які скажуть: «А зробімо так!».

Шляхи вирішення

Спробуйте провести зі своїми учнями фідбек. Дослівно це означає «зворотний зв’язок». Цікаво, що в усій методичній літературі цей прийом описують як такий, що допомагає вчителеві проаналізувати відповідь школяра, роботу школяра, риси характеру школяра. Але якщо це «зворотний зв’язок», то дозвольте своїм учням висловити думки стосовно вашої роботи. Це не має бути критика. Це має бути конструктивна думка про те, як цікаво було б вивчати цю тему.

Алгоритм дій учителя

1. Перед вивченням теми ми обов’язково розказуємо учням про те, скільки уроків на неї відведено, коли буде контрольна робота тощо. Проаналізуйте (можливо, не з цілим класом а лише з активом), які форми вивчення певних тем вони хочуть мати. Вислухайте уважно всі думки, проаналізуйте можливі невдачі, усвідомте разом з учнями, який ви очікуєте результат. Це лише на перший погляд нам здається, що учні обирають популістські рішення. (Хоча і такі пропозиції є майже завжди і треба дітей вчити, чому популізм — це погано). Але загалом вносять конструктивні ідеї.

2. Провівши урок у певній нестандартній формі, обов’язково питайте в дітей що вдалося, а що ні. Як можна було зробити по-іншому?

3. Пам’ятайте, що вміння подавати конструктивні ідеї для організації діяльності — дуже важлива  риса в сучасному суспільстві і виховувати її — обов’язок кожного вчителя.

Додаток. Як можна організувати нестандартні уроки математики у 8 класі.

Алгебра

1. Раціональні вирази. Оскільки значна частина навчального матеріалу не дуже складна, лише вимагає відпрацювання певних алгоритмів дій з виразами, можливе використання великої кількості прийомів самостійного навчання.

2. Раціональні рівняння. Робота в групах. Кожна група може розглянути один із різних способів розв’язування.

3. Стандартний вигляд числа. Флешмоб «Числа у нашому житті»

4. Квадратична функція. Флешмоб «Парабола» (див. приклад вище).

5. Арифметичний квадратний корінь. Оскільки учні повинні швидко знаходити значення квадратного кореня, і просто обчислюючи, і за графіком, і використавши відповідні властивості, можна провести цікавий квест.

6. Квадратні рівняння, Розв’язування рівнянь, які зводяться до квадратних. Пригадавши історію про те, як у XVI столітті в Європі були популярними математичні двобої з розв’язування рівнянь, проведіть подієве навчання «Математична дуель».

7. Квадратне рівняння як математична модель прикладної задачі. Ця тема вивчається наприкінці квітня –на початку травня. Зазвичай у цей період активно проводяться екскурсії. Проведіть конкурс на кращу задачу за матеріалами екскурсії.

Геометрія.

1. Чотирикутники. Надворі осінь. Тепло. Проведіть на вулиці гру «Будівельник». Нехай учні спробують зробити на вулиці розмітку фундаменту під якусь будівлю. Найперше — прямокутної форми. Нехай згадають властивість діагоналей прямокутника. А потім нестандартну форму — рівносторонній трикутник, коло, ромб. Має бути синтез знань і винахідливості.

2. Подібність трикутників. Теорема Фалеса. Згадуємо єгипетські «подвиги» Фалеса. Вимірюємо висоту дерева (бо піраміди далеко), або відстань до недоступної точки (корабля в морі).

3. Застосування подібності трикутників: середні пропорційні відрізки в прямокутному трикутнику, властивість бісектриси трикутника. У цій темі є цікаві і нескладні задачі для квесту.

4. Теорема Піфагора. Проект «Піфагор і його теорема» (див. приклад вище).

5. Площі многокутників. Практичний урок. Обчисліть площі всього, що знайдете в межах школи і подвір’я. Зрозумійте, скільки фарби потрібно для ремонту, скільки насіння, щоб засіяти клумби. Врешті, нехай учні побачать на свої очі яка це ділянка має площу 1 ар., 1 га.

6. Якщо вашим учням випаде щастя, і вони таки поїдуть на екскурсію в Карпати, і здійснюватимуть підйом на Говерлу, обчисліть з ними кут підйому і довжину маршруту. Це вражає!

Мотивуємо учнів ходити до школи із задоволенням

Замість висновку

Уявіть, наскільки цікавіше буде вчитися дітям у школі, якщо замість традиційних уроків учителі проводитимуть уроки, про які йшлося вище. Якщо на одному з предметів сьогодні — проект, на іншому — квест, практичний урок на свіжому повітрі, і, можливо, кілька традиційних уроків. Досвід показує, що школярі ыз задоволенням працюють у групах, із задоволенням пізнають навколишній світ на уроках-практикумах, вони залюбки приносять до школи вимірювальні інструменти, і залюбки пишуть сценарії виступів. Нам, учителям, потрібно лише одне — йти в ногу з часом, а це означає — в ногу з нашими учнями.

Нова доба нового прагне слова.

Інтернет-ресурси:

1. http://www.ed-today.ru/poleznye-stati/37-7-veshchej-kotorye-neobkhodimo-znat-o-perevjornutom-obuchenii
2. http://emosurf.com/st/005/post/3709